З настанням осені у природі припиняється фотосинтез, хлорофіл, що надає листю зеленого кольору, розщеплюється і воно забарвлюється у інші характерні осінні кольори. З настанням перших заморозків листя обпадає, лишаючи оголені стовбури аж до весни. Однак, іноді прогулюючись парком чи сквером можна помітити дерева, що втратили листя, але стоять все одно зелені. І це не представники вічнозелених та хвойних дерев, а дерева на яких паразитує Омела біла (Viscum album L.).
Омела біла – багаторічний вічнозелений квітковий геміпаразит. Вона оселяється на гілках та стовбурах багатьох листяних (тополя, клен, береза, верба, липа, дуб, в'яз, груша, яблуня, глід), а також і на хвойних деревах (сосна, ялиця).
Омела є двостатевою рослиною, що має чоловічі та жіночі особини. Жіночі екземпляри – є найбільш небезпечними, оскільки вони плодоносять. Їх поширення відбувається завдяки орнітохорії (поширення насіння та плодів рослини птахами).
Плоди омели білої досить соковиті та мають досить глейку консистенцію, через що вона приклеюється до поверхні гілок чи стовбура дерева і потім проростає.
Оселившись на дереві омела міцно пускає коріння (гаусторії) під його кору. Маючи зелене листя вона активно бере участь у фотосинтезі, але забирає воду та мінеральні речовини з дерева собі. Уражені ділянки стовбура чи гілки спочатку збільшуються у розмірах, а через певний період починають деградувати і згодом всихають.
Попри те, що омела завдає значної шкоди дереву, це не завжди веде до його повного знищення, оскільки вона харчується його соками. Однак враховуючи нинішні техногенні умови зростання дерев та кліматичні умови, а саме: часті посухи; різкі перепади температур, які разом можуть призвести загибель дерева, на якому базується омела. Способів врятувати дерево уражене омелою не так вже й багато. Знищити її можна лише видаленням уражених гілок дерева. Для запобігання поширення цієї рослини потрібно регулярно обстежувати насадження та виявляти на деревах ранні пагони, які ще не пустили коріння надто глибоко і знищувати їх. Здавна омелу використовували в народній медицині. Вона має певні лікувальні властивості завдяки своєму хімічному складу. Ліки з її листя мають заспокійливу і кровоспинну дію, поліпшують серцеву діяльність і виділення продуктів азотистого обміну. Також успішно використовують при атеросклерозі, нефриті чи інших захворюваннях нирок. Також є різниця саме з якого дерева зібрана омела. Гілочки омели зібрані з верби та берези, використовують при гіпертонічній хворобі та головних болях; омелу, зібрану з граба, дуба, сосни, — при хворобах серця, нервових захворюваннях, бронхіальній астмі, ревматизмі, туберкульозі легень. За часів Гіппократа використовувалась при лікуванні пухлинних утворень.
У багатьох культурах омелу сприймають як містичну рослину, а також символ захисту, любові та здоров'я. Ще кельти вважали омелу сакральною рослиною, що має магічні властивості. Друїди збирали її з дубів і використовували у ритуалах, як захист від злих духів і хвороб. Також омелу вважали символом життя та вічності, оскільки вона залишається зеленою навіть взимку.
У європейських країнах омела є одним із символів Різдва. Традиція підвішувати омелу та цілуватися під нею походить із давніх часів, коли її вважали символом кохання та родинного благополуччя. Вважається, що якщо поцілуватися під омелою, пара буде щасливою весь наступний рік.
Отже, омела досить цікава й неоднозначна рослина представниця вічнозелених. І паразитує, і лікує, і має магічні властивості. Яка ж вона для вас особисто, визначатися лише вам самим.
