Зимовий період приносить не лише сніг і морози, а й небезпечне природне явище — ожеледь(обледеніння).
Воно становить серйозну загрозу як для лісових екосистем, так і для безпеки людей, особливо у період активного відвідування лісів.
Як виникає ожеледь?
Вона утворюється внаслідок осідання переохолоджених крапель води (дощу або мряки) на поверхнях, температура яких нижча за 0 °C. При контакті з холодними гілками, стовбурами або хвоєю вода миттєво замерзає, утворюючи суцільний шар льоду. Найчастіше це явище спостерігається за таких умов:
- температура повітря коливається поблизу 0 °C;
- наявні тумани, мряка або крижаний дощ;
- слабкий або помірний вітер, що сприяє налипанню льоду на крону дерев.
- тривалості та інтенсивності опадів;
- рельєфу місцевості (узлісся, підвищені ділянки, відкриті простори);
- кліматичних змін, що сприяють частим перепадам температур у зимовий період.
Налиплий лід значно збільшує масу крони. Під його вагою відбувається масове виламуння гілок, нахили або вивалювання дерев. Пошкоджується кора та, відповідно, внутрішні тканини. Згодом тріщини, пошкодження та злами стають місцями проникнення грибкових хвороб, патогенів і шкідників.
Під час ожеледі перебування в лісі є вкрай небезпечним, оскільки:
- можливе раптове падіння дерев і гілок;
- крижаний покрив робить ґрунт і стежки слизькими;
- ускладнюється орієнтування та швидке реагування на небезпеку;
- існує ризик травмування навіть за відсутності сильного вітру.
Саме тому у період інтенсивного обледеніння рекомендується утриматися від відвідування лісових масивів, а лісокористувачам — обмежувати доступ до потенційно небезпечних ділянок.
Масова ожеледь призводить до досить несприятливих наслідків для лісових екосистем :
- формування ослаблених і пошкоджених насаджень;
- зміна структури деревостанів;
- погіршення екологічних, захисних та рекреаційних функцій лісу.
Попри свою небезпеку, ожеледь надає лісу особливої, майже казкової краси. Крони дерев, вкриті прозорим льодом, виблискують на сонці, кожна гілка й брунька набувають чітких, скульптурних форм. Лід ніби консервує мить, підкреслюючи витончену архітектуру рослин і природну гармонію зимового лісу. Такі пейзажі вражають своєю тишею, крихкою красою та створюють відчуття нереальності, коли природа постає водночас величною й беззахисною.
Втім, за цією зовнішньою естетикою приховується серйозне навантаження на дерева та потенційна загроза для людини, що вкотре нагадує про необхідність обережності й поваги до природних процесів.





