Рак сірянка, або смоляний рак, – це небезпечне грибкове захворювання хвойних дерев, насамперед сосни звичайної (Pinus sylvestris), рідше – інших видів сосни, ялини та модрини. Збудниками хвороби є гриби роду Cronartium або Peridermium, які вражають живі тканини кори, камбію та деревини. Хвороба має хронічний перебіг і поступово призводить до ослаблення, деформації, а згодом – до загибелі дерева.
Основною ознакою захворювання є утворення тріщин, виразок і здуттів на корі. У місцях ураження рясно витікає смола, яка застигає у вигляді білувато-жовтих або бурштинових напливів – звідси й назва «смоляний рак». Уражена кора з часом відмирає, відшаровується, а під нею формується суха, темна, іноді гниюча деревина. У міру розвитку хвороби виразка збільшується в розмірах і може охопити стовбур або гілку по колу, повністю перекривши рух поживних речовин. У такому разі дерево гине.
Найчастіше хвороба розвивається у насадженнях середнього та старшого віку, особливо на ділянках із сухими або піщаними ґрунтами, де дерева ослаблені нестачею вологи. Сприятливими умовами для розвитку смоляного раку є механічні пошкодження кори, морозобоїни, пожежі, дії шкідників, а також сильні вітри, які ламають гілки. Через такі пошкодження гриб легко проникає в тканини дерева, де починає свій розвиток.
Збудники смоляного раку розмножуються спорами, які розносяться вітром або комахами. Гриб може тривалий час зберігатися в залишках кори й деревини, особливо якщо вони залишені в лісі після рубок. Тому несвоєчасне очищення лісосік або залишення хворих дерев створює небезпечні осередки інфекції.
Прояви хвороби можна спостерігати протягом усього року, але найпомітніші вони навесні та влітку, коли активний смолотік сприяє інтенсивному виділенню смоли. Молоді дерева особливо чутливі до збудника, адже їхня кора ще тонка й легко пошкоджується.
Для боротьби зі смоляним раком у лісовому господарстві застосовують комплекс санітарних і профілактичних заходів. Передусім проводять вибіркові санітарні рубки, під час яких видаляють уражені дерева, щоб запобігти поширенню спор гриба. На ділянках, де хвороба виявлена, забороняється залишати пеньки, гілки та кору – їх потрібно спалювати або вивозити за межі лісу.
Профілактика захворювання включає раціональне ведення лісового господарства: уникання пошкоджень дерев під час рубок, проріджування загущених насаджень, правильний добір порід для змішаних культур, дотримання правил пожежної безпеки, боротьбу зі шкідниками, які травмують кору. У розсадниках і молодняках рекомендується проводити профілактичні огляди та видаляти перші уражені екземпляри.
В окремих випадках на поодиноких декоративних деревах у парках або лісопарках допускається механічне очищення ран із подальшою дезінфекцією та замазуванням садовим варом, однак у природних насадженнях такий метод малоефективний.
Смоляний рак завдає значної шкоди лісовому господарству, знижуючи приріст деревини, її якість та технічну придатність. У місцях інтенсивного розвитку хвороби можливе масове всихання дерев і формування осередків, які вимагають проведення суцільних санітарних рубок.
Таким чином, рак сірянка є однією з найнебезпечніших хвороб хвойних лісів. Його своєчасне виявлення, правильна діагностика та систематичне проведення лісозахисних заходів мають велике значення для збереження здоров’я й продуктивності лісових екосистем. Знання біології збудника, причин і умов поширення захворювання дозволяє ефективніше боротися з ним та запобігати втратам деревини, забезпечуючи сталий розвиток лісового господарства.
