Соснова губка (Porodaedalea pini) — один із найпоширеніших дереворуйнівних грибів, що уражає переважно сосну звичайну (Pinus sylvestris), рідше — інші види сосен. Це багаторічний трутовиковий гриб, який спричиняє серцевинну, або білу кишенькову гниль. Патологія розвивається повільно, але стабільно й невпинно.
Його збудник, Phellinus pini, належить до базидіальних грибів роду Phellinus (родина Polyporaceae). У літературі зустрічається низка синонімів цієї назви, серед яких: Trametes pini, Cryptoderma pini, Inonotus pini, Fomes pini, Polyporus pini та ін. Типовим ареалом масового поширення губки соснової є мішані та шпилькові лісові масиви.Які види дерев у зоні ризику
Найбільш вразливою до ураження є сосна звичайна. Значно рідше гриб уражує сосну Веймутову, кедрову та гірську. Рідше, впливу губки піддаються інші хвойні породи: ялиця біла, модрина європейська, тсуга Мензіса та тис ягідний.Як відбувається зараження
Фітопатоген заселяє здебільшого живі дерева віком від 40–50 років. Спори гриба найчастіше проникають у стовбур через відмерлі гілки, обламані сучки, глибокі механічні пошкодення на корі, морозобійні тріщини, пошкодження від тварин .У поодиноких випадках зараження можливе й через кореневу систему.
Грибниця розвивається всередині стовбура — у серцевині або ядровій частині. Уражена деревина темніє, набуваючи червоно-бурого відтінку, з часом у ній формуються характерні невеликі порожнини з білими целюлозними пластинками. Такий тип гнилі називають строкатим або змішаним.
Проблема полягає в тому, що зовні уражене дерево довгий час не має видимих симптомів — воно росте та плодоносить нормально. Плодові тіла з’являються лише через десятиліття після зараження, що значно ускладнює діагностику.
Річний приріст зони гнилі становить у середньому 18–20 сантиметрів, а загальна довжина ураженої ділянки може сягати 5–6 метрів. Оптимальна температура для проростання спор — 22–25 °С (допустима 12–17 °С), середня швидкість росту міцелію — близько 2 мм на добу.
Плодові тіла та їхні зовнішні ознаки
Соснова губка формує багаторічні копитоподібні базидіоми розміром 10–20 × 2–10 см. Вони щільні, тверді, дерев’янисті, забарвлені у рудо-бурі тони. Поверхня темна, майже чорна, з тріщинами та борозенками, часто вкрита лишайниками. Гіменофор — жовтувато-бурий, з великими порами діаметром 0,2–0,7 см.Шкідливість та вплив на ліс
Гриб уражає переважно нижню частину стовбура, істотно знижуючи вихід ділової деревини — на 40–50 %. Деревина втрачає міцність, погіршуються її технічні властивості, формується центральна строката гниль. Особливо небезпечна губка для стиглих і перестійних насаджень штучного походження віком понад 40 років. У таких лісах рівень ураженості інколи сягає 60 %.Поширення патології тісно пов’язане з віком і повнотою деревостану, а також з ослабленням лісу внаслідок пожеж, підсочки, інших впливів.
Оптимальні умови для розвитку гриба створюються у вологих і свіжих борах та суборах. Водночас деякі дослідники зазначають, що активному поширенню хвороби сприяє не лише надмірна вологість, а й осушення ґрунтів.
Профілактика та заходи контролю
Оскільки ефективних методів лікування не існує, головна увага приділяється профілактиці:
- уникнення механічних пошкоджень стовбура;- регулярні лісопатологічні обстеження для раннього виявлення зараження;
- своєчасне проведення заходівз поліпшення санітарного стану насаджень з вилученням дерев з плодовими тілами гриба;
- підтримання оптимальної повноти насаджень.