Новина

       Проблема всихання берези повислої (Betula pendula) набула ознак епіфітоїй, яка спостерігається майже повсюдно — як у природних лісових екосистемах, так і в урбанізованих умовах, незалежно від того, чи є береза головною породою насаджень, чи входить до складу змішаних деревостанів.

       Всихання має як поодинокий, так і груповий характер. Хворобою вражаються дерева різного віку, проте найінтенсивніше патологічний процес розвивається у насадженнях віком понад 40 років. Хворі дерева зазвичай гинуть протягом одного-двох років.

        За результатами лісопатологічних обстежень, проведених фахівцями нашого підприємства, а також на основі вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень, встановлено, що основною причиною патології є бактеріоз (бактеріальна водянка), збудником якого є бактерія Erwinia multivora.

        У розвитку хвороби важливу роль відіграють комахи-ксилофаги, які є переносниками збудника. Найбільш поширеними серед них є заболонник березовий (Scolytus ratzeburgifans) та рогохвіст березовий (Tremex fuscicornis).

        Характерні зовнішні симптоми хвороби:

• зрідження крони;

• поява суховершинності в окремих дерев, передчасне пожовтіння та опадання листя, яке має дрібніші розміри, ніж у здорових дерев;

• вологі плями на стовбурах;

• наявність буро-коричневих потьоків — прозорої слизуватої рідини з кислим запахом, що містить патогенні бактерії.

       Проблема всихання берези повислої є серйозним сигналом погіршення стану лісових екосистем і вимагає комплексного підходу до її вирішення. 
      Проведення систематичних лісопатологічних обстежень, моніторингу за станом березових насаджень, дає змогу вчасно виявляти осередки ураження та запобігати їх поширенню, проводячи санітрні рубки. 

      Отже, для збереження берези повислої як цінної породи необхідно поєднувати наукові підходи, моніторинг за станом насаджень і практичні заходи, спрямовані на підтримання біорізноманіття та стійкості лісів.