Всихання ясенових лісів Європи

Всихання ясенових лісів Європи набуло масового характеру і поставило під загрозу виживання ясена звичайного (Fraxinus excelsior L) як виду. Ця проблема вже вийшла за рамки суто лісогосподарських підприємств – загибель ясенових лісів хвилює місцеве населення, піднімається громадськими організаціями та розглядається організаціями з захисту рослин.
З 2010 року всихання ясена звичайного стали пов’язувати з грибом Hymenoscyphus fraxineus, і личинкою азіатського жука – смарагдовою вузькотілою златкою (Agrilus planipennis). Деякі автори допускають, що гриб міг потрапити в Україну Європи ще в 1994 році. Бурі плями на листі та «суховершинність» - це перші ознаки зараження ясена халаровим некрозом. Інфекція з листя досить швидко проникає у центральну жилку, після чого проходить до черешка і проникає у пагони. Результат – заражене дерево.
 Для халарового некрозу характерним проявом є відмирання окремих гілок, у кронах та на стовбурі утворюються «водяні» пагони, і на кінцевому етапі відбувається всихання всього дерева. Також вважається, що хронічне ураження дерев призводить до відмирання окремих частин крони та знижує загальну стійкість дерев. Такі дерева більш піддаються іншим агресивним збудникам хвороб та заселенню стовбуровими шкідниками, які прискорюють всихання дерев.
За нашими спостереженнями відбувається ураження кореневих систем ослаблених дерев патогенними грибами, переважно опеньком осіннім, ризоморфи якого у великій кількості спостерігаються у ґрунті, комлевій частині стовбурів та коренів вивалених дерев.
Вважається, що далекосхідний ясен, від якого і прийшла до ясеня звичайного хвороба, має своєрідний імунітет до халарового некрозу та вироблений механізм захисту: далекосхідний ясен скидає вражене листя, не допускаючи проникнення патогену в центральну жилку. Ясен, який поширений у наших широтах, такої здібності не має.
Незважаючи на широкомасштабні дослідження досі не знайдений ефективний спосіб боротьби з грибком. Більш того, за підрахунками вчених, в даний момент в Європі налічується близько 2 млн. км2 інфікованих рослин. Ареал забруднення – весь європейський континент.
Другою загрозою є смарагдова вузькотіла златка (Agrilus planipennis), для якої ясен став ідеальним середовищем розмноження. Личинки жука проникають в стовбур дерева і харчуються його соком.
Вимирання ясена порушить природний баланс. Адже ця рослина є домівкою для більш ніж 1000 видів живих організмів.